Iнформацiйно-аналiтичне агентство «ПРИДНIПРОВ'Я»
логін:
пароль:









Наші партнери
Dnepr.Info
ІА
PRO-test
 Новини Лебедина
Проднепр
Днепропетровский  городской
 портал - новости, афиша, справочник, объявления
Офіційний сайт Артемівської міської ради
Publicity, PR, коммуникации - информационно-аналитический центр ИАЦ Publicity - Киев, Украина





Украина онлайн

Rambler's Top100

Інтерв’ю першого заступника Секретаріату Президента України Юрія Єханурова інформагентству «Придніпров’я» щодо економічних та політичних підсумків 2009 року
15:07 / 30.12.2009

— Які головні підсумки 2009 року? Він був насичений і кризовими явищами, і неоднозначними явищами політичними, що б ви виділили як найголовніше?

— У першу чергу, ми говоритимемо про економіку, і, на жаль, українська економіка скоротилася десь на 15-16%, і це є тема не тільки світової кризи, це й глибока внутрішня криза в Україні. Суттєво впало промислове виробництво — на чверть, і що ми зараз спостерігаємо у Дніпропетровську — проблемою є замовлення, і, навіть, відносини між державними структурами із закупок серйозної продукції, це є велика проблема, тобто і уряд, держава не справилися — не звели кінці з кінцями.

Суттєвим навантаженням є борг, який сьогодні має держава, це борг не тільки перед Міжнародним валютним фондом, а й іншими міжнародними та світовими організаціями, також це борги, пов’язані з державними гарантіями, і це відтерміновані витрати — тобто ми в майбутньому маємо ці борги повертати, і це суттєво.

Разом із тим, ще існує дуже важлива проблема: наперед взяті податки — це близько 12 мільярдів гривень і наразі близько 18-20 мільярдів гривень не повернуто податку на додану вартість.

Усе це в сумі говорить про відсутність економічної політики, якщо відкинути все, і будь-якій людині у будь-якій країні сказати, що є така 46-мільйонна країна в світі, яка рік прожила без Міністра фінансів. Напевно це так, тому що так дуже треба, це питання ручного керування.

Що зараз відбувається: кінець року, снігопади загострили ситуацію, і виставляють місцеву владу, мерів міст, головними винуватцями в боротьбі зі снігом, заметілями і тому подібне. А всі одне й те ж говорять: не оплачуються рахунки місцевих органів влади, і 208 мільярдів гривень, які є на рахунках місцевих органів влади сьогодні, як кажуть, не отоварюються, тому що казначейства не проводять проплати, адже ці кошти просто використані центральним урядом, їх забрали.

Така конфіскація нагадує мені бажання “забрать и поделить”, це й питання пов’язані з реприватизацією і обіцянками в цьому напрямку, фактично сьогодні реквізовані кошти місцевих органів влади.

Ось у цьому є проблема, найголовніше те, що український бізнес, українське виробництво не мають оптимізму щодо змін у цій сфері — це щодо економічних підсумків цього року.

Безпекові підсумки, я теж хотів би декілька слів сказати. Про що мова йде: світ змінився, і ми тепер добре розуміємо, що питання якоїсь системи безпеки в яку б увійшла Україна, якось відкладене, ми залишилися наодинці серед цього досить жорсткого світу. І приклад Грузії показує, що сьогодні жодна країна не може бути спокійна за свої кордони з приводу безпеки. Одночасно вийшло так, що всі наші сусіди збільшили бюджети, незважаючи на кризу, для своїх Збройних Сил, в Україні все відбулося з точністю до навпаки.

— Чому так відбувається?

— Знаєте, я довго думав над цим, чому проводиться така деструктивна політика. Скоріше за все, тому що ми досить молода держава і у нас політичними лідерами є люди, які не є державниками, для яких держава десь там — на п’ятому, десятому місці, головне — це власне Его, і партії побудовані під лідерів, під особистості, і коли ти задаєш питання — яка є економічна політика даної політичної сили, яка міжнародна політика, які погляди, то виявляється, що погляди залежать від того, в якій аудиторії хто зібрався. Якщо в цій аудиторії вони людям кажуть про те, що треба “все забрать и поделить”, то кажуть так — “забрать и поделить”, в іншій кажуть, що має бути приватна власність на землю і ринок землі має бути — так-так, буде, і це буде, з точністю до навпаки, лідери політичних сил обіцяють.

Чому це відбувається? Я аналізував цю тему. Минулі вибори показали, що 55% виборців, що проголосували на минулих парламентських виборах, це були пенсіонери, і таким чином політики звертаються до пенсіонерів і обіцяють нагодувати народ, обіцяють різноманітні пільги, підвищення пенсій, не дивлячись на те, що ситуація в країні суттєво загострилася. Мені здається, що все населення повинно вже розуміти, що необхідно розвивати український малий і середній бізнес. Для того, щоб продати, наприклад, електровоз, повинні працювати лізингові схеми, і це багаторічні програми, які повинні діяти, цим потрібно займатися.

Мені дуже шкода, що у плані безпеки ми зробили крок назад, ми не визначилися. І хоча вже ніхто не лякає нікого НАТО, ніхто вже не обіцяє, що скоро буде Європейський Союз, але є відчуття ізольованості нашої країни, яка стала якби меншою, я б так сказав, і це дуже прикро, що немає амбіцій.

Питання не в бідності чи багатстві населення, країни, питання все-таки: чи є тут якийсь стрижень, який визначає державу — є держава чи нема держави. У цьому плані у мене велика повага до поляків, в яких на першому місці стоїть країна, а вже потім починають розбиратися, хто в якій партії.

Я виробничник, який більшу частину життя відпрацював на виробництві, потім я працював у міністерствах, відомствах, що я можу сказати? Головне питання — не матеріальне, спочатку це питання держави. Якщо ми усвідомимо, що ми будуємо міцну державу і ми в першу чергу віддаємо на потреби держави весь ресурс і всі основи, то тільки тоді буде і сильна економіка, і соціальна політика, і все інше.

Влітку з командою я написав антикризову програму, яку ми назвали “Прагматичний вибір”. Це досить жорстка програма, яка чітко вказує шляхи виходу з кризи, це досить гірки ліки, і я маю надію, що десь протягом місяця вийде така невелика книжечка з текстом цієї програми і планом дій уряду під виконання цієї програми, і я обіцяю, що приїду в Дніпропетровськ і обов’язково виступлю в якійсь аудиторії з презентацією цієї програми.

Ця програма вже пройшла “обкатку” серед практичного бізнесу і серед тих, хто займається науковою діяльністю, ми отримали відгуки та зауваження, і ця програма буде працювати.

— Ситуація, в якій опинилася країна — з величезними боргами, досить дизбалансованою системою органів державного управління та місцевого самоврядування, до того ж дуже серйозний, безумовно, політичний вплив здійснений. З точки зору вашого досвіду, які дії наступного уряду України будуть здійснені, і як ми можемо мінімізувати ці наслідки?

— У нашої країни є серйозні запаси, в чому є питання. Те що я скажу, можливо, воно не викличе однозначної позитивної оцінки людей, однак, справа в тому, що українці завжди звикли жити, виживати в будь-яких умовах. Сьогодні рівень тіньової економіки оцінюється різними цифрами — від 40 до 50%, це величезний резерв українського бізнесу, і якщо створити нормальні правила гри, то бізнес, звичайно, буде виходити з тіні.

Один із прикладів: скільки базікають про корупцію в плані ПДВ, «відкатів», але було таке, що це явище було повністю знівельоване, коли у 2006 році мій уряд повернув все, і не було прострочки з ПДВ.

Повинні бути чесні домовленості між владою та бізнесом, наприклад, влада зобов’язується, що вона повертатиме ПДВ своєчасно, бізнес —виходитиме з тіні, але завжди говориться про одне й те саме: має бути якийсь перехідний період, щоб одне одному повірили. Ми повинні повністю зупинити ручне управління, завдання Уряду — створення умов, все. Інше — бізнес знає, що робити, українські виробничники значно краще знають, як виживати та працювати в цих умовах, ніж чиновники. Особливо це важливо для тих, хто виготовляє наукоємну продукцію, така продукція вимагає погляду на найближчі п’ять-шість років вперед. Тут треба разом уряду і Національному банку працювати з кожним підприємством окремо, виробляти такі домовленості, такі зобов’язання, які дали б можливість планувати виробництво на найближчі п’ять років. І фінансувати операції, які пов’язані з експортом продукції, і щоб ми, як німці, австрійці, чи італійці, та й будь-яка країна, продавали свою продукцію у розтрочку на чотири, на п’ять років.

— Чи можна це розуміти так, що ви певною мірою є прихильником, все ж таки, повернення до перспективного планування?

— Без планування прогнозування просто неможливо і нереально. Сьогодні ми обов’язково повинні прогнозувати і показувати, наприклад, українським аграріям, політику з боку держави стосовно експорту зерна, нашого українського тваринництва, сприяти побудові елеваторів, терміналів, які будуються по Дніпру.

Я так розумію, що у Дніпропетровській області у наступному році будуть два термінали, і по Дніпру наступного року будуть йти баржі із зерном. Такі речі не ставляться за один рік, ми повинні поставити собі завдання — за п’ять років Україна повинна перетворитися на серйозного гравця на світовому зерновому ринку. Не іноземні фірми будуть брати з України зерно й визначатися, а наш український бізнес, разом із державою, має стати таким гравцем.

По-друге — експорт електроенергії, кінець-кінцем, треба навести там порядок, ми третину потужностей електроенергетики не використовуємо.

Газ — тут не може бути багато цін. Я добре розумію, що керівництво нинішнього уряду найкраще всіх розбирається в газі — такий безлад коїться у цьому газовому господарстві. 320 доларів — це “чудова” ціна, ну й потім, ціна, нижча собівартості, для української видобувної промисловості — це шлях у нікуди, ми не стимулюємо розвиток власного газовидобування, і, звичайно, ми б могли до 30 мільярдів кубометрів газу видобувати в Україні. А те, що в шельфі Чорного та Азовського морів не ведеться робота — це взагалі нонсенс. Знову ми говоримо про перспективу на декілька років вперед, і бізнес повинен отримати сигнал: це стимулюється, така політика уряду, і що хто буде працювати в цих напрямках, чітко знатиме, що ця робота потрібна, і там буде заробіток.

— У нас така ситуація, що кожен рік — новий уряд, і фактично довіра до влади вже втрачена. Який механізм можна б було запропонувати, щоб відновити таку довіру — мова йде про стратегічні речі, а це вимагає стратегічної довіри.

— Ви знаєте, все-таки є питання президентських виборів, і ми повинні змінити Конституцію України, ми повинні вирішити декілька таких серйозних речей.

По-перше, треба залишити у спокої місцеве самоврядування, і суттєвим таким кроком заспокоєння ситуації був би перехід на мажоритарну систему виборів до органів місцевої влади, щоб депутат все-таки відповідав за конкретну територію, і щоб обирали ми їх вже у травні.

Друга нагальна тема, що треба зробити — це ухвалити закон про деполітизацію державного апарату: чиновник не повинен бути членом ніякої партії, він повинен бути позапартійним, повинен заключати з Головдержслужбою України контракт на п’ять років. І, незалежно від того, яка партія в парламенті переможе, хто там прийде до влади, людина знає, що в неї є контракт, і вона продовжуватиме працювати, і таким чином ця управлінська пам’ять передаватиметься, тоді можна буде побудувати серйозну систему роботи.

І нарешті, президентські вибори ще раз покажуть, що функції Президента у нас не відповідають жодному з принципів побудови держави: держава може бути президентською, коли Президент очолює виконавчу владу, президентсько-парламентською, коли Президент призначає окремих членів уряду за погодженням з парламентом, але він несе повну відповідальність, без нього уряд не призначається, або парламентсько-президентською. Так як у нас зараз — недороблена система існує, але в цій системі є проблема відповідальності за роботу.

Обіцянки кандидатів у президенти нагодувати народ викликають посмішку, бо людина обіцяє те, чого вона завідомо не робитиме, Президент в нас взагалі не несе відповідальності за економічну справу. Але кого ми обираємо? Ми обираємо голову Ради Національної Безпеки і Оборони, ми обираємо Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, ми обираємо людину, яка буде повністю управляти процесом зовнішньополітичної діяльності — це основні напрямки діяльності Президента.

Мені б дуже хотілося, щоб наші люди дивилися по функціям і визначалися з 18 кандидатів, хто здатний в принципі відповідати першим трьом вимогам, а далі вже будемо говорити.

— Зараз у нас в області йдуть дискусії: де поділася минула слава Дніпропетровщини, і що з цим робити?

— Я з вами не погоджуся: перше, що треба розуміти і гордитися — кожна шоста гривня, яка зароблена українською промисловістю, вона зароблена промисловцями й підприємцями Дніпропетровщини. Але, дійсно, є певні речі: боляче, що ми не змогли вирішити деякі питання. Пам’ятаєте, я свого часу піднімав питання про Дніпропетровськ як діловий центр України, сьогодні це стає ще більш актуальним, є питання того, щоб ділова еліта підтримала це.

Я був вражений кількістю білбордів місцевого значення, в мене таке враження, що за кількістю кандидатів у мери Дніпропетровськ точно посідає перше місце в Україні, ви знаєте, це аж дивує, і я розумію, що це вже не декілька місяців, а мова йде про роки. Багато місяців йде ця боротьба. Як кажуть — якби у мирних цілях ця боротьба була спрямована, щоб у першу чергу ставилося питання людини, жителя міста, розвитку міста, а вже потім — себе коханого бачити на тому білборді. У порівнянні з іншими містами це відрізняється, тобто сила витрачається для того, щоб боротися один з одним, а не на розвиток.

Ще одне: мені дуже прикро, я переживав, уся моя родина переживала, коли з незрозумілих причин Дніпропетровськ не отримав Євро-2012, незрозуміло, і є питання, звичайно, інфраструктури, але, не знаю...

Болить тема метро, і на фоні того, що все-таки інші міста якось отримали допомогу уряду, тут виникли проблеми, є декілька речей, на яких треба сконцентруватися. Ці питання будуть вирішені, коли еліта Дніпропетровщини сконцентрується на них, і буде їх ставити перед центром. Якби питання дійсно були сконцентровані, то кожний кандидат у Президенти стояв би тут і клявся що він це виконає. Той, хто це сформулює, той, напевно, і буде наступним мером Дніпропетровська, і це серйозна постать на фоні України.

Пошук:
розширений


Інормація щодо підприємств, установ та організацій всіх форм власності, працівники яких втрачають страховий стаж через несплату внесків до Пенсійного фонду України станом на 1 березня 2011 року. Докладніше...

До уваги платників єдиного соціального внеску!

З 1 січня 2011 року розмір єдиного соціального внеску встановлюється відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску з урахуванням їх економічної діяльності.
У платіжному дорученні при сплаті єдиного соціального внеску необхідно вказувати МФО Державного Казначейства - 805012.
Перелік розрахункових рахунків, на які потрібно сплачувати єдиний соціальний внесок, розміщений на ВЕБ сайті Фонду www.dpfu.dp.ua. в розділі Платники папка Рахунки ЄСВ.

Номери телефонів "гарячих" ліній в управліннях Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області Докладніше...


Покупка в АТБ – экономия в семье!
Докладніше...



Усі права захищені й належать dnepronews.com.ua.
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання на dnepronews.com.ua; для веб-видань — гіперпосилання на dnepronews.com.ua
© 2005-2008, ТОВ «Інформаційно-аналітичне агентство „Придніпров’я“»
Свідоцтво про державну реєстрацію: серія: АОО ! 414864 від 10.08.2005
ЄДРПОУ 33718028
© 2005 S&A design team